Майже сорок років дбає про чигиринські ліси Володимир Миколайович Литвиненко. Нині він працює майстром лісу Яничанського лісництва. За плечима у лісівника десятиліття трудового стажу та досвіду, цінність яких з кожним роком лише зростає. Як і повага його колег, котрі шанують майстра лісу за професіоналізм та відданість справі.
Виходець з козацького краю Володимир Литвиненко йде по життю з такою ж нескореною силою духу. При виборі життєвого покликання легких шляхів не шукає, а взявшись до справи — працює з максимальною віддачею.
За свої трудові роки побував на різних посадах. Був і помічником лісничого, і лісничим, і старшим майстром. Тож лісівничу роботу знає з різних сторін, на практиці відчувши всі її випробування.
- У лісовому господарстві працюю давно. З 1974 року після закінчення Лубенського технікуму, — розповідає Володимир Миколайович. Згодом за направленням потрапив у лісовпорядну експедицію до Красноярська, потім — 2 роки служби армії. З 1976 р. повертається працювати до Матвійвського лісництва, а вже з 1982 р. переходить у Яничанське, де трудиться і нині.
Зараз площа його обходу налічує 820 гектарів. Тут він господарює в усі сезони. Адже роботи у майстра лісу вистачає завжди. Від заготівлі насіння та посадки лісових культур і до рубок догляду та головного користування. Фактично увесь супровід замкнутого лісового циклу перебуває під його пильним контролем та наглядом.
- Тепер працювати у лісовому господарстві набагато легше,- ділиться спогадами лісівник, адже відчутно допомагає техніка. – Раніше вантажили вручну, трелювали кіньми, тож і робота була більш виснажливою.
Втім, незважаючи на технічний прогрес, випробування так званою «польовою» роботою проходять далеко не всі. За словами Володимира Миколайовича, молодь на такій роботі часто надовго не затримується. – Робота важка. Не для кожного. Багато хто, її скуштувавши, шукає легшого хліба. А ми вже присвятили себе лісу – так і працюємо, — додає він.
До труднощів йому уже давно не звикати. Загартований лісівничими буднями, щодня завзято береться за справу, яка міцно вкоренилася у життя та стала його вагомою часткою. Своїм запалом надихає і інших до трудових звитяг.
Нині ліс для нього, як друга домівка. Навіть хобі з ним пов’язане. Майже 30 років захоплюється полюванням. Також полюбляє збирати гриби та ягоди.
- Свою нелегку проте благородну професію на жодну іншу не проміняв би, — говорить Володимир Миколайович. Бо справа дійсно припала до душі. І навіть десятиліття поспіль відлунює в ній дзвінкими акордами лісової пісні та дає наснагу творити добрі та корисні справи — ростити майбутні діброви.
Наше місто повинно пишатися такими людьми, і хоч лісівник навряд стане чиїмось кумиром, та він заслуговує на повагу та вдячність.