Піч, інструменти та, звісно, чимала кількість різноманітного скла – такою на перший погляд постає майстерня черкаської художниці Лесі Коленчук. Тут у невеличкому приміщенні народжуються прикраси, посуд, підсвічники, світильники, картини та інший інтер'єрний декор. Про те, як приручити примхливе скло, рідкісну технологію роботи з ним та наповнену барвами творчість, з черкащанкою спілкувався сайт vikka.ua.
"Попри чималий досвід роботи зі склом, всі нюанси не завжди можна передбачити, адже часом цей матеріал живе своїм життям і поводить себе по-різному у печі, тож навіть сережки в одній парі відрізнятимуться одна від одної", – розповідає майстриня.
За освітою Леся Коленчук художник-графік, проте побачивши, як працюють зі склом, загорілася бажанням спробувати себе у вітражному розписі. А згодом вже за кордоном черкащанка опанувала рідкісну для України техніку ф’юзингу, в якій працює і до сьогодні.
"Зі скла потрібного мені кольору я вирізаю деталі, з яких складатиметься майбутній виріб. Складені у необхідний візерунок вони потім випікаються у спеціальній печі. Таким чином створюються плоскі вироби на зразок кулонів чи ялинкових прикрас. Для об’ємних робіт (ваз, тарілок) ще потрібен другий етап – отікання. Отриманий плоский виріб я кладу на форму, яку хочу йому надати, і ставлю знову у піч. Так при нагріванні елементи стікають, набираючи заданої форми", – пояснює Леся Коленчук.
Зазвичай роботи майстрині замовляють на подарунки, аби здивувати оригінальністю та ексклюзивністю виробу. Найбільшим попитом у черкащан користуються прикраси, тарілки та картини.
"Мені запам’ятався один хлопець, який до Нового року купив всім своїм родичам різних тарілок. А потім пригадую, стояла я на ярмарку і підійшла до мене жінка, та й посміхаючись каже: "А ви знаєте, у нас весь будинок у ваших тарілках". Я одразу зрозуміла, що це родичка того замовника. А ще я переплавляю звичайні скляні пляшки у тарілочки, і в мене є постійна клієнтка, яка постійно бере такі речі на подарунки", – розповідає черкащанка.
Утім, майстриня констатує: постійних клієнтів не так і багато. Виявляється, українці досі мають перестороги щодо виробів зі скла.
"Те, що людям зрозуміліше, вони беруть охочіше. А от скла ще остерігаються. На початку, коли виходила на ярмарки зі своїми роботами, люди проходили і дивилися на них так, ніби побачили якогось звіра, а ще запитували, чи це пластик. Проте, на щастя, з кожним роком люди сприймають це простіше", – розповідає Леся Коленчук.
Найважливіші роботи і водночас найбільші у доробку черкащанки – два панно. Вони знайшли своє місце в оселі майстрині.
"Є такі роботи, які я роблю під людей, більш просто, можливо, десь гламурно на кшталт сердечка, бо знаю, що таке сподобається. Воно зрозуміле для них. А є роботи, які мають для мене більше художньої цінності, їх складно від себе відірвати. От саме такими є ці панно. Абстракція "Великий вибух", до прикладу, була створена ще під час перебування у Данії", – зазначає черкащанка.
Скло – специфічний матеріал. Як розповідає майстриня, воно підкориться тільки надзвичайно терплячим.
"Я не роблю нічого в обмежені терміни, тому що зі склом не можна передбачити усі ризики, коли, до прикладу, відкриваєш пічку, а виріб спікся не весь, утворилася дірочка і треба переробляти, бо брак. Якщо відкрию пічку раніше, скло може луснути, і таких нюансів чимало. Треба мати велике терпіння, щоб працювати зі склом, бо матеріал справді дуже капризний", – зізнається майстриня.
У своїй роботі Леся Коленчук любить експериментувати, а наскрізний мотив творчості для неї – це абстракція.
"Я люблю абстракцію, і що більш незвичним виріб вийде, то для мене цікавіше. Особливо цікаво експериментувати з формою завдяки отіканню скла. Буває, зовсім неочікувані речі отримую, бо скло у печі перетікає на сусідню форму або швидше плавиться, ніж інші вироби", – пояснює черкащанка.
Творчих планів у майстрині наразі чимало. Жінка зізнається: був би час, то можна поєднати в одному виробі і різні техніки та матеріали.
"Скло і бетон закордонні майстри вже давно поєднують у своїх роботах. Ці матеріали, наприклад, я б використала для створення сонячного годинника. А ще можна було б поекспериментувати з сонячним світлом", – додає Леся Коленчук.