Вокруг деятельности черкасского Автомайдана, который, кстати, одним из первых официально стал общественной организацией под названием «Автомайдан-Черкассы», с недавнего времени в СМИ и соцсетях распространяется много слухов и даже откровенного компромата. Сначала о черкасском автомайдане писали, что в нем раскол, затем, что его члены колуарно поддерживают те или иные политические силы или отдельных политиков. А на днях Руслан Зоря, который считался неофициальным лидером организации, написал на своей странице в Фейсбуке, что выходит из состава автомайдану, потому что собирается идти в депутаты и не хочет тем самым компрометировать организацию. На самом же деле, и само движение, и вся деятельность черкасского автомайдана, о которой, кстати, в Черкассах мало кто знает, достаточно долго была связана с именем именно Руслана Зори. Ведь именно по его словам Черкасс узнавали и о позиции, и о деятельности автомайдану. Но сегодня в организации назрела ситуация, которую один из основателей Виталий Короткошей прояснил на своей странице в Фейсбуке.
«Сьогодні черкаський Автомайдан став досить відомою організацією, до якої є велика народна довіра. Однак у людей виникає багато питань щодо походження та діяльності нашої організації. Тому я на правах одного із організаторів цього руху спробую висвітлити хронологію черкаського Автомайдану та розвіяти плітки, чутки, які ходять навколо. Черкаський Автомайдан з'явився задовго до того, як став відомим широкому загалу. Ідея його створення належить Віталію Короткошею і Руслану Зорі.
А почалося все ще з 30 листопада, коли в Києві жорстоко побили студентів, які вийшли на мирний мітинг на підтримку євроінтеграції. Ця ганебна подія сколихнула і обурила всю Україну, і вже 1 грудня небайдужі люди з усіх регіонів нашої держави з'їхалися на перше мільйонне Віче на Майдані Незалежності. Виїхали туди і черкаські активісти. Спочатку нас було небагато, але з кожним днем кількість небайдужих до майбутнього країни зростала. Найактивніші дії на той час відбувалися саме в столиці, і тоді у нас переважала думка, що «вирішує все Київ». Тому на той час присутність активістів найбільш потрібна була саме в столиці. Майбутні автомайданівці на ці події в країні відреагували миттєво: після першого ж мільйонного Віче 1 грудня черкаські активісти «на колесах» стали по черзі їздити на Майдан щодня декількома екіпажами по 8-10 активістів. З кожним днем кількість нас зростала і протягом місяця до цієї святої справи долучилося більше півсотні автомобілів.
Півтора місяці, проведені пліч о пліч на Майдані, об'єднали черкаських автомобілістів в окремий потужний рух, який згодом назвали "Автомайданом". Цей рух, як і сам Майдан, об'єднав абсолютно різних людей з різними поглядами та професіями, але з однаковими принципами та поняттями. Кілька місяців поспіль ми були активними учасниками як мирних мітингів та автопробігів, так і реальних бойових дій. Будували барикади, тримали оборону при «зачистках» Майдану працівниками «Беркуту» і іншими силовиками, відбудовували барикади, і знову їх захищали. Коли режим Януковича почав масово звозити до Києва тітушок, які творили безчинства та провокації, черкаські автомайданівці спільно з київським Автомайданом, активістами і Самообороную Майдану патрулювали Київ і намагалися зупинити масове ввезення в столицю тітушок.
Розуміючи те, що більшість небайдужих громадян нашого міста уважно спостерігали на диванах з екранів телевізорів про все те, що відбувалося в Києві, у мене з Русланом Зорею виникла спільна думка надіслати посил і для черкащан. 21 січня черкаський Автомайдан влаштував перший масовий автопробіг. З часом черкасці зазначили, що саме автомайданівці розбудили місто, бо вже наступного дня, 22 січня, в Черкасах зібрався перший масовий мітинг, на який прийшло більше 5 тисяч людей. Автомайдан теж брав участь у цьому мітингу, та тільки до тих пір, поки він був дійсно мирним. Коли ж почалися провокації і зовсім непотрібний, як на мене, погром будівлі ОДА, ми залишили площу. Але не залишили тих черкащан, яких після штурму ОДА жорстоко побив і незаконно затримав беркут. Серед арештованих хлопців було досить багато випадкових перехожих, яких фактично ні за що ув'язнили в Соснівському райвідділі міліції. Такі ж незаконні затримання та арешти черкащан продовжувалися кілька вечорів поспіль. Автомайданівці морозними ночами чергували біля Соснівського райвідділу, де відігрівали у своїх машинах батьків і родичів затриманих, разом з ними добивалися звільнення дітей та рідних, висловлювали своєю присутністю протест проти свавілля силовиків. У ті дні події в Черкасах відбувалися дуже стрімко, і вже 26 січня до нас зібрався їхати столичний Автомайдан. Хлопці хотіли підтримати черкащан під час пікетування сесії міської ради, котра мала відбутися вранці 27 січня. Але несподівано, і з незрозумілих нам причин, їхні плани змінилися, і київські побратими прибули в Черкаси вже опівночі. Ми, звісно, їх зустріли, навіть не підозрюючи, які провокації чекали на всіх нас на площі біля ОДА. Тоді в Черкасах відбувся другий жорстокий, щоб не сказати, звірячий розгін активістів. Беркутівці з тітушками побили десятки автомайданівців і випадкових перехожих, потрощили наші машини, арештували учасників столичного Автомайдану. Попереду в нас був нелегкий період: ледве не щодня судові засідання, на які ми ходили, щоб домогтися звільнення затриманих, тітушки, які почали активно розгулювати містом і влаштовувати провокації, і з якими теж потрібно було боротися, ну і зрештою самі автомобілі наших побратимів зі столиці, які потрібно було відремонтувати. На все це потрібні були сили, час і кошти. Проте ми не шкодували нічого. І зрештою наших хлопців таки випустили. Але розслаблятися було ніколи, бо вже 18 лютого Україна, та і весь світ здригнулися від кривавих подій у столиці. Ці дні ми пам'ятаємо й досі, про них нагадує Небесна Сотня. І тут автомайданівці не залишилися осторонь. Відразу після того, як уряд оголосив про початок, так званої, антитерористичної операції, ми виїхали до столиці, щоб допомогти утримати оборону Майдану. У ті дні Києву вкрай була потрібна допомога і підтримка, тому тисячі людей по всій Україні піднялися, щоб бути у центрі подій. Проте влада була готова й до цього, і перекрила всі виїзди з Черкас у бік Києва. Автомайданівці відреагували на свавілля ДАІ-шників миттєво, і шляхом довготривалих перемовин з інспекторами ДАІ та співробітниками ППС добилися розблокування усіх виїздів. Крім того, коли в Києві почали відстрілювати мітингувальників, усі регіони України згуртувалися для того, щоб бодай якось допомогти столичним майданівцям і не пропустити до Києва ні беркутівців, ні тітушок. Не стала винятком і Черкащина. І вже 20 лютого черкаські автомайданівці влаштували на нижній дорозі дамби блокпост. Ми не мали нічого навіть схожого на зброю. Єдина наша мета була – допомогти Києву, не пропустивши туди "поплічників" Януковича. Але це не завадило черкаським ППС-никам разом із беркутівцями не лише зачистити блокпости, побити і розігнати людей, а й відкрити по нас вогонь із зброї. Тоді на дамбі було поранено трьох жителів Черкас, двоє з яких – наші автомайданцівці, більше півсотні мирних жителів отримали тяжкі травми, у багатьох були переламані руки та ноги, не кажучи вже про десяток розтрощених автомобілів. Проте ні арешти, ні розбиті машини не стали приводом для того, щоб на півдорозі кидати розпочату нами справу. А хотіли й хочемо ми того, що й бажали від самого початку Майдану. Щоб у нашій країні нарешті відбулися зміни, щоб змінилася влада, система, режим, щоб змінилася свідомість як простих громадян, так і політиків, які очолюють місцеві і центральні органи влади. Можливо, слово це вже заїжджене, але воно дійсно передає прагнення мільйонів українців: потрібне перезавантаження. За це ми боролися і до сьогодні продовжуємо боротися.
У той час, коли над Україною вперше нависла реальна загроза війни, на Соборній площі під час народного віче 01 березня було проголошено мобілізацію Автомайдану, до якого влилося сотні нових людей. У той час правоохоронні органи неспроможні були виконувати свої функціональні обов'язки, а іноді просто саботували роботу. З того часу саме автомайданівці щодня спільно з працівниками ДАІ та Самообороною стали патрулювати вулиці Черкас. Ми робимо це навіть тоді, коли екіпажі ДАІ через відсутність палива не виїжджають на патрулювання. Наші екіпажі затримують порушників правил дорожнього руху, серед яких нерідко трапляються і високопосадовці, і працівники правоохоронних органів, і, так звані, мажори, які ще вчора були недоторканними. Ми досить ефективно контролюємо роботу інспекторів ДАІ і інших правоохоронців, затримуємо наркоторговців, за що отримуємо слова вдячності як від самих інспекторів, так і від городян. І робимо ми все це власними силами і за власні кошти.
Черкаський Автомайдан активно підтримує українську армію. Ми повністю взяли під свою опіку черкаський воєнкомат, розвозимо призовникам мобілізаційні розпорядження. Здійснюємо перевезення продуктів та самих необхідних речей для прикордонників, які передислоковані з «Оршанця» на східні кордони, та і військовим одній із частин на кордоні Херсонської області та Криму.
Регулярно відвідуємо сім'ї черкаських героїв Небесної Сотні, передаючи їм кошти, речі та продукти.
Крім благочинних акцій, Автомайдан-Черкаси здійснює контроль за роботою депутатів на сесіях міської, та обласної ради, перешкоджає дерибану землі. Ми висловлюємо свою активну позицію при призначенні на керівні посади тих осіб, які не заслуговують їх обіймати.Щодня до нас за підтримкою звертаються десятки громадян і організацій. І все це тому, що в країні мало що змінилося. Продовжує діяти злочинна система корупції і чиновницького свавілля. Тому ми продовжуємо боротися за те, за що стояв і стоїть Майдан, за що полягла Небесна Сотня. І ми доведемо справу до кінця. Революція гідності закінчилась перемогою тих, на чиєму боці була і є правда. Дехто вважає, що все скінчилось, але ми з цим не погоджуємося і чітко усвідомлюємо, що подолано лише перший етап довготривалої боротьби за світле майбутнє України.
Проголошуючи свої основні принципи, що зосереджені на боротьбі з корупцією, Автомайдан-Черкаси ніколи не діяв і не буде діяти в інтересах тієї чи іншої політичної сили та окремих теперішніх політиків, ніколи їх не підтримував і не збирається цього робити надалі. Нашими союзниками були і залишаються активісти Майдану і громада міста, яка чекає змін на краще.Однак, коли за рахунок Автомайдану деякі автомайданівці почали лобіювати інтереси екс-мера Черкас Сергія Одарича, котрий намагається перетягнути на себе і свою команду заслуги нашої організації, це йде в розріз Майдану і нашої організації.
Можливо не всім відомо, що Сергій Одарич – це та людина, котра не те що нічого не зробила для зміни влади, а навпаки в свій час підтримувала режим Януковича, в ті важкі революційні часи, коли не байдужим мешканцям Черкас був потрібен організатор, щоб підняти і об'єднати громаду проти диктатури Януковича-Тулуба, коли на Майдані в Києві і на дамбі в Черкасах під кулями гинули люди, просто засмагала на курортах Таїланду.
Тому, якщо декому цього б і хотілося, ніякого розколу в черкаському Автомайдані не сталося. Так, з нашої організації вийшло декілька членів, що є нормальним явищем. Але стверджувати про масовість виходу, як це роблять проодаричевські журналісти, більш нагадує провокацію.Також виникає питання по відношенню черкаського Автомайдану до політики. Автомайдан контролює теперішніх політиків, буде контролювати майбутніх, обов'язково контролюватиме наступні місцеві вибори, щоб до влади прийшли люди, які достойні цього.
Ми запрошуємо до наших лав для співпраці усіх громадян, котрі були фізично і морально на Майдані, які виходили на площу нашого міста, які бажають змінити місто і країну. Це не обов'язково мають бути автомобілісти, а й пересічні мешканці Черкас та області, які готові брати участь у розбудові світлого майбутнього. Потрібні ідейні, небайдужі люди, які мають фахову підготовку з різних напрямів. Роботи вистачить всім!!!З повагою Віталій Короткошей.Слава Україні!!!»