Невідома Черкащина: туристичний гід (фото)

На Черкащині є все, що пов’язано з Україною традиційною: трипільська культура, батьківщина Хмельницького і Шевченка, гетьманщина і козацтво.

Водночас це край із вражаючими ландшафтами долин, невисоких гір, із найширшим Дніпром, зі спокійними та швидкими річками, островами та каньйонами.

INSIDER пропонує відвідати кілька цікавих місць цього регіону.

Корсунь-Шевченківський

Старовинний Корсунь-Шевченківський — ідеальний варіант для подорожі всією сім’єю. Чоловіки можуть роздивлятися військову техніку, військовий одяг, діорами, присвячені корсунським битвам 1648-го та 1944 років, а жінки — оцінити збірку творів мистецтва в художній галереї.

В колишньому палацовому ансамблі Лопухіних-Демидових розташовано і Музей історії Корсунь-Шевченківської битви, й Історичний музей, і художню галерею.

А потім можна гуляти чудовим парком, розбитим із урахуванням первісного ландшафту: камінних брил, звивистої річки Рось, проток і тихих заплав, гранітних скель. Його куточки викликають асоціації з різними країнами світу. Можна напитися чи набрати чистої води з джерела.

Як дістатися: автобусом із Києва (автостанція "Видубичі") і Черкас. Поїздом до станції "Корсунь" Одеської залізниці.

Де жити: в готелі.

Коли їхати: у травні, у час цвітіння бузку в ландшафтному парку.

Заповідник "Трипільська культура"

Село Легедзине Тальнівського району поки що мало відоме єдиним у СНД заповідником трипільської культури. Трипільці мали традицію: через 50-80 років спалювали свої міста й освоювали нові місця. Вони селилися у двоповерхових будинках: на першому тримали худобу, на другому — мешкали самі.

Побачити унікальні зразки трипільського поселення можна в Легедзиному. Ентузіасти з різних куточків України усім миром відбудували з глини житло трипільців у натуральний розмір, прикрасили характерним розписом, на часі їх внутрішнє облаштування предметами побуту.

У музеї трипільської культури зібрана одна з найкращих колекцій — керамічні вироби з оригінальним розписом, знаряддя праці, статуетки жінок, тварин і птахів із 47 трипільських поселень України. Трипільці виготовляли їх вручну і досягли в гончарстві надзвичайних висот. З останніх знахідок — гончарні печі віком понад 5500 років.

У заповіднику можна подивитися, як працюють археологи на розкопках, що й досі тривають.

Як дістатися: з Черкас до Легедзиного курсують автобуси (3,5 години).

Де жити: в наметах або винаймати житло в місцевих мешканців.

Коли їхати: влітку — на свято Купала або на щорічну Трипільську толоку, яку цьогоріч планують на останню суботу липня.

Буцький каньйон

Могутні стіни каньйону Гірського Тікича і камінні острівки на річці, по яких так і тягне пройтися.

Вода й камінь довбає — це про Буцький каньйон. Так вона прокладала собі шлях у гранітних породах Українського кристалічного щита.

Довжина каньйону — близько 2,5 км, висота камінних стін — із десятиповерховий будинок.

Руїни ГЕС, якій уже 85 років, в антуражі дикої природи створюють цілком ірреальне відчуття. Старий водяний млин XIX століття довго мав такий самий вигляд, проте зараз із нього планують зробити готель.

У Буцькому каньйоні можна ловити раків, займатися скелелазінням, сплавлятися Гірським Тікичем, лежати в натуральному джакузі — пологому водоспаді, засмагати на пласких камінних пляжах.

Як дістатися: з Києва (Центральний автовокзал) автобусом, що прямує до Тального чи Маньківки (3,5-4 години). Із Черкас також їздять автобуси (близько 2,5 години).

Де жити: в наметах.

Коли їхати: влітку — аби зануритися в Гірський Тікич, восени — аби сплавитися.

Мошни

Романтична Преображенська церква в Мошнах — своєрідний маяк села: "постать" її стрункої дзвіниці видно здалеку. На Черкащині її збудували за проектом Георгія Торічеллі. Замовлення архітекторові надійшло від графа Воронцова.

Сміливий мікс романтизму, неоготики, барокко та мусульманських елементів виявився цілком прийнятним для православного храму.

Окремі мотиви Преображенської церкви можна побачити у відомому кримському творінні — Воронцовському палаці в Алупці. Кажуть, що згодом Торрічеллі відтворив копію Преображенської церкви неподалік Парижа. Окрім того, ялтинська церква Іоанна Златоуста також нагадує мошнівську в мініатюрі.

У Мошнах є й інші пам’ятки, проте перебувають вони у плачевному стані, на відміну від Преображенської церкви. Так, у селі залишив свій доробок відомий архітектор Владислав Городецький — лікарню та будинок лікарів, унікальні ще й тим, що вони дерев’яні.

Римо-католицький костел (нині — склад техніки й нічліжка) і хата, де 1859 року зупинявся Шевченко, усім своїм виглядом волають про необхідність реставрації.

Як дістатися: автобусом із Черкас до Мошнів. Дорога займає близько години.

Де жити: в готелях Черкас.

Коли їхати: протягом року.

Кам’янка і Тясминський каньйон

Кам’янка стала тихою гаванню для Чайковського, Пушкіна, декабристів. Тясминський  каньйон і мальовничі краєвиди були вікном в інший світ, де панує природна гармонія. Скелі Тясминського каньйону сягають 12-15 м. Примхливість природи: один берег поріс деревами та кущами, а інший — степовими рослинами.

За переказами, Пушкіна надихали прогулянки берегами Тясмина, він писав на невеликому острівцеві, який тепер називають скелею Пушкіна.

Чайковського за нинішніми мірками можна назвати фанатом Кам’янки — він навідувався в містечко впродовж майже 30 років. Сюди сягають корінням десятки музичних шедеврів композитора, серед яких опери "Мазепа" та "Євгеній Онєгін", балети "Спляча красуня" та "Лебедине озеро".

Декабристи обговорювали в Кам’янці свої революційні плани в усамітнених куточках нинішнього парку Декабристів.

Можливо, це таке місце, де підсилюються таланти. Варто перевірити дію Кам’янки на собі.

Як дістатися: автобусом із Черкас, Києва, Одеси чи поїздом.

Де жити: в готелі Кам’янки.

Коли їхати: влітку, щоб побачити уквітчані береги каньйону. Золотою осінню, щоб погуляти парком.

Стецівка

Напівмузей, напівреальність — такий нинішній стан музею під відкритим небом "Козацький хутір" і анонсованого єдиного в Україні Музею млинарства в селі Стецівка.

Майже 10 років тому почалися роботи зі створенню скансену, що мав відтворити поселення Середнього Подніпров'я кінця ХІХ — початку ХХ століття. Проте, як це часто буває, виникли фінансові труднощі.

Отже, три вітряки, які потребують реставрації, замість 14 на пагорбах Стецівки; отари овець і коней. А ще хати священика, старости, три комори і дерев’яна Миколаївська церква XVIII століття, перевезена із Злотоніського району, в яких планують розмістити експозиції.

Як дістатися: автобусом із Черкас (1-3 години)

Де жити: в готелі Чигирина.

Коли їхати: влітку