Дебальцеве. Шах і мат Путіну.

Створено в аналітичному центрі "Українська хата" спеціально для Інформаційно-освітньої сотні.
 
(Рекомендується для перепосту та розповсюдження)
Я, звичайно, не Соскін, купленим дохторським дипломом не розмахуватиму і кричати, що все знаю і все розумію в цій складній грі, не буду. Висловлю власну точку зору, з якою можете залюбки не погоджуватися. Написав би й раніше, але не можна було – це б лише зашкодило інтересам країни.
Отже, вітаю вас, друзі: у Дебальцевому Україна та її союзник США отримали грандіозну стратегічну перемогу, про яку писатимуть у підручниках з історії та військової справи.
Почнемо з того, що поглянемо на карту. Навіть єфрейтору ясно, що з тієї «кишки», якою був дебальцевський плацдарм, українські війська треба було давно виводити. Утримувати ділянку фронту, яка наскрізно прострілюється артилерією і з трьох сторін затиснена між ворожими позиціями – верхівка безоглядності і дурості.
Але ЗСУ Дебальцеве тримали. Навіщо? Стратегічна точка? Ні. Для наступу значні сили на такому крихітному плацдармі зосередити не можна. Як транспортний вузол (погляньте на карту) Дебальцеве давно вже вмерло. Нащо ж там клали голови українські солдати увесь останній тиждень і за тиждень до цього?
Справа в тому, що як Крим виявився блешнею, на яку спіймали Путіна США, так Дебальцеве виявилося блешнею, на яку Порошенко із своїми спільниками спіймали не лише Путіна, але й тих, хто в ЄС та США ще бачили можливість домовитися з «паном Путіним». Не даремно якраз в ті дні, коли банди Захарченка і Плотницького, підбадьорювані вогнем у потилицю бравих хлопців з ОМЗДОНу штурмували позиції українців у Дебальцевому, в США було остаточно вирішено надати Києву сучасну зброю. На багато-багато сотень мільйонів доларів. Обама до кінця впирався, але його змусили. В ці дні навіть демократи (республіканці давно вже були у відповідному настрої) нарешті заговорили про Росію, як нову Імперію зла, і про те, що Путін має дістати відсіч. Фактично, саме в ці дні Москві було оголошено Холодну війну.
В ЄС Путін втратив залишки поваги та сподівань на компроміси. Бо примудрився «підставити» Меркель і Оланда, які поставили власний авторитет заручником виконання Мінських угод. Це хитне ЄС в бік США і відновить міцний антиросійський союз. Починається гонка озброєнь. Україна вже є рецепієнтом не лише новітніх видів зброї, технологій - тепер, коли лінія фронту у новій Холодній війні визначилася, Україні вливатимуть десятки мільярдів - не від доброти, а з тієї самої причини, з якої вливали у ФРН, бо це - буфер між нациською Рашею і вільним цивілізованим світом, а буфер має бути міцним.
Росія потрапляє в цілковиту ізоляцію, вже зараз Путін змушений опускати нову Залізну завісу, ЗАБОРОНЯЮЧИ держслужбовцям виїзд за межі країни. Раша - не Іран, в ізоляції існувати нормально не зможе, бо в Ірані міцним «скрєпом» є віра, а в Раші - горілка. Плюс величезна територія, комунікації на якій треба хоч якось підтримувати. Словом, за 10 років (якщо Путіна власна ж охорона, як Павла І, не задушить у постелі) Росія перетвориться на величезний смітник зі злиденним населенням, голодною армією і концтаборами для «врагов народа». На СРСР, про який мріє Путін, тільки СРСР не 70-х, а - початку 20-х.
І все це скунс, який вважає себе тигром, отримав в обмін на... Дебальцеве?
Тепер про саму операцію. В період після Мінська нас увесь час переконували: війська у Дебальцевому опинилися у «котлі», ось-ось станеться щось ще гірше, ніж під Іловайськом… Ватніки підхопили: «ура, мы ломим, гнутся фрицы!» Ні Захарченко, Ні Плоницький, ні мотороли з бабаями, ні навіть російські генерали, що ними керують, так і не зрозуміли, що їх обдурили.
Поки залишки ватяної армії гинули під Дебальцевим, поки гинули російські військові, які замінили на передовій вибитих ледь не до останнього «апалченцов», Головне командування Збройних сил України провело красиву елегантну операцію з відведення військ на заздалегідь підготовані позиції.
Як з’ясувалося, автомагістраль, яку, незважаючи на втрати, прагнули перерізати, українській армії не так вже й була потрібна. Заздалегідь було визначено, які сили прикривають відхід, які підрозділи, в якому порядку, коли і якими шляхами відходять. Виявляється, два останніх дні величезні сили російського спецназу та армійських підрозділів не замикал «котел», не гинули сотнями у штурмі українського угруповання – вони знищували самі себе у сутичках із заслонами української армії! І навіть ті заслони було визначено мудро і зі знанням справи – то були десантники. Саме – десантники, специфікою яких є саме така «робота».
Ви звернули увагу на те, що якраз у ці два дні в Україні «несподівано» почалися грандіозні навчання ВПС та ППО. Десятки літаків було піднято у повітря якраз в той момент, коли основні сили дебальцевського угрупування виходили з міста. Паралельно, і цілком «випадково» виступив один з радників Порошенка Зорян Шкіряк з дивним попередженням про можливість використання бойової авіації проти сепаратистів. Дійсно, хто такий цей Шкіряк? Це ж не Муженко і не Порошенко. Але ті, кому це послання було спрямоване, правильно його зрозуміли, і танкові колони на підступах до українських позицій притримали.
Ви звернули увагу на те, що з Алчевськом, Горлівкою, Стахановим та іншими містами протягом минулих двох днів не було мобільного зв’язку? Ви цього не знали?! А те, що навіть дротового зв’язку не було, знали? Про те, що було відімкнуто 98% інтернет-ліній? Гадаєте, це випадок? Ні, це - частина глибоко продуманого і до тонкощів прорахованого плану, який було виконано бездоганно.
Гадаєте, випадково саме в цей час було заарештовано Єфремова? Що після цього Плотницький заявив про бажання ЛНР бути частиною України, Ахмєтов терміново зібрався за кордон, а його вірний Захарченко з пораненням ліг у лікарню? Це теж частина плану, вірніше, його наслідки. Політичні наслідки.
Тепер питання ось яке: невже ви думаєте, що за два дні, чи навіть за тиждень можна такий масштабний план розробити та узгодити? То що, виходить Генеральний штаб розробив його ще до Мінська? Виходить, так. А хто дав команду?
А ви... – Порошенкозрадник, всьопропалонасзливають…
Цікаве ще одне співпадіння. Достатньо було виступити Путіну по телебаченню і у власній хамській манері розповісти про те, як «українців били трактористи і шахтарі», як якась добра душа «злила» в інтернет відео та фотоматеріали, на яких зафіксований перевдягнений у тракториста генерал-лейтенант ЗС РФ Лєнцов, який здійснював командування штурмом Дебальцевого. Все це негайно опинилося на столах у тих, у кого треба, і не лише в Києві.
І тільки після всього цього, вже ввечері 18 лютого, після того, як П.О.Порошенко особисто відвідав район зосередження виведених з Дебальцевого військ і переконався, що все гаразд, він дав відмашку на черговий хід. РНБО звернулося до ООН з офіційним проханням ввести до зони конфлікту миротворчі війська.
Шах і мат Путіну!
Після цього справжній патріот Росії застрелився б. Путін, зрозуміло, цього не зробить. Але від того його агонія буде ще страшнішою. Справа в тому, що до переможного взяття Дебальцевого «трактористами та шахтьорами», як висловився «новітній геній геополітичної стратегії», Путін ще міг би поборотися за те, аби серед миротворців були російські війська. Тепер, коли ОБСЄ офіційно звинуватило Росію у порушенні Міських угод, це - неможливо.
Відтак, зона конфлікту потрапляє під юрисдикцію ООН. Яка вважає цю територію суверенною територією України. Корея свого часу розкололася на дві частини, але там Північ відкрито підтримували СРСР та Китай. А тут Путін, ідіот, всім вуха просвистів, що росіян на Донбасі немає і що це – внутрішньоукраїнський конфлікт. Отже, його просто «відтиснуть» від процесу повернення бунтівної частини Донбасу в лоно України. І зробити він нічого не зможе. І, що найстрашніше для Росії, - санкції нікуди не дінуться.
Це, панове, є геополітична катастрофа Кремля.
А ви – всьопропало…
Майте віру у країну і Президента; вірте у власні сили і у сили нашого війська; знайте: наші офіцери, генерали, солдати, дипломати та правоохоронці, робітники військових підприємств і волонтери в більшості своїй - компетентні, мужні, патріотичні люди, до яких Путіну та його лизоблюдам-підлабузникам - як до Києва рачки.
Вірте, сподівайтеся, терпіть. Все буде гаразд.