фото з сайту: palmira.kiev.ua

Кажуть, що колишніх алкоголіків, як і наркоманів, не буває, проте є люди, які спростовують цю теорію. Ми зібрали історії кількох мешканців регіону, які різко і безповоротно кинули пити і протягом довгих років ведуть здоровий спосіб життя. Герої статті побажали залишитися анонімними.

Є інші, хто відкриває для себе нове життя завдяки підтримці реабілітаційних центрів для алкоголіків. Такі центри допомагають людям залежним від алкоголю повернути собі контроль над своїм життям і знову стати членами суспільства.

Історії людей яким вдалось побороти залежність

Розповідь Миколи

"Був час коли я пив безпробудно, ніяк не міг впоратися з алкоголізмом.

Усе змінила страшна думка про те, що моя дружина може померти. Вона повністю сліпа, і періодично через інші проблеми зі здоров'ям у неї траплялися сильні напади, які потребують оперативного реагування та уколу. Сама вона з цим не могла впоратися. Я на секунду уявив, що цей сильний напад станеться з нею в той момент, коли я буду п'яний, вона нічого не зможе з цим зробити і помре. Відтоді як відрізало - більше не вживаю й іншим не раджу", - розповідає чоловік.

Інша частина кидає через страх за своє життя і здоров'я - нерідко це відбувається вже після оголошення діагнозу – алкоголізм.

Історія Марини

Найскладнішим для мене було прийняти той факт, що я типова алкоголічка. Раніше заспокоювала себе тим, що келих вина - лише для зняття стресу. Рік тому щовечора після роботи я випивала по пляшці вина. Був по-справжньому складний період на роботі. Мізки закипали. Але це лише привід. Я в будь-який момент могла перейти на простішу роботу і не напружуватися, але не робила цього. Усім скаржилася, що складно. Але це давало змогу уникати спілкування з іншими людьми, зокрема і з родичами.

Тоді в мене в коридорі за два місяці накопичилася справжня гора з пляшок.

Господи, як же мені було соромно виносити їх на смітник. Відчувала себе справжньою алкоголічкою. Зараз зовсім відмовилась від алкоголю.

Що на мене вплинуло? Я зрозуміла що життя одне, іншого я не матиму, тому я не можу потратити його на алкоголь. Я звернулась за допомогою до психотерапевта та нарколога. Я вважаю якщо людина справді вирішить змінити своє життя, в неї обов`язково все вийде.

Історія Людмили

"Була алкоголічкою довгих 15 років, вела абсолютно тваринний спосіб життя. Кілька разів попадала в лікарню, одного разу ледь не згоріла через цигарку - нічого не допомагало, все одно пила. Задумалася тільки після того, як поставили страшний діагноз - цироз печінки. Пам'ятаю слова лікаря: "Ще одна чарка - і смерть". Злякалася. Не п'ю більше. Не знаю, скільки мені залишилося з моєю хворобою, але, якби я тоді не взялася до тями, вже б давно померла. Шкода, що не усвідомила раніше", - ділиться жінка.

Хтось сам не може точно пояснити, що спонукало його кинути пити, описуючи це як "щось у голові клацнуло". Саме так на запитання відповідає батько дівчини Катерини.

Історія батька Катерини

"Мій батько дуже сильно пив, коли я була зовсім маленькою. Мої перші дитячі спогади пов'язані саме з цим - пам'ятаю розбиті пляшки та сльози матері, пам'ятаю, як батько добряче притиснув мені дверима ногу напідпитку - досі залишився шрам. Також мама розповідала й інші не менш жахливі історії про те, як п'яний батько заснув за кермом і врізався в дерево, та як губив мене в лісі. Мама не завжди могла запобігти подібним історіям, оскільки працювала і не мала змоги брати мене з собою - залишала з ще тверезим батьком, який інколи не стримувався і напивався до її приходу. Усе змінилося в мої три роки - саме тоді батько кинув пити і не робить цього понад 20 років. На свята на столі завжди стоїть безалкогольне пиво - тільки його і п'є тепер", - розповіла дівчина.

Взяти свою волю в руки вдається далеко не всім - щорічно від алкоголізму в Україні помирають близько 40 тисяч осіб, що становить 5% від алкогольних смертей у світі.

Тому так важливо не зволікати, та розпочинати лікування просто зараз.

Автор: Фещук Павло Петрович (Наркoлoг-психіатр)