Громадські обговорення та громадські слухання містобудівної документації місцевого рівня: в чому різниця?

Громадськість має законодавчо закріплене право долучатись до процесу місцевого самоврядування та прийняття рішень при створенні містобудівної документації на всіх етапах її розроблення. Це гарантує максимально повне врахування інтересів членів об’єднаної територіальної громади щодо сучасного й перспективного її розвитку, умов проживання, роботи та відпочинку.

Право громадян на участь у місцевому самоврядуванні визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Формами прояву такої участі можуть бути місцеві референдуми (ст. 7), загальні збори громадян (ст. 8), місцеві ініціативи (ст. 9) та громадські слухання (ст. 13). Під останніми розуміються «зустрічі з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування».

Статтею 54 цього ж закону визначається й інша форма залучення громадськості до процесу прийняття рішень – громадські обговорення.

Обов’язковість залучення громадськості до процесу розроблення містобудівної документації місцевого рівня (зокрема комплексних планів просторового розвитку території територіальної громади) визначена Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно до п. 2 ст. 21, «затвердження на місцевому рівні містобудівної документації… без проведення громадського обговорення проєктів такої документації забороняється». При цьому, в тому ж п. 2 ст. 21 також застосовується термін «громадські слухання» для визначення ситуацій, коли їх проведення не є обов’язковим.

Паралельне використання термінів «громадські обговорення» та «громадські слухання» викликає певну плутанину, оскільки поняття здаються ідентичними. Насправді це не так. Розгляньмо детальніше, в чому ж різниця між процедурою громадських обговорень та громадських слухань при розгляді містобудівної документації місцевого рівня.

Конкретне правове визначення терміну «громадське обговорення» в чинних нормативно-правових актах відсутнє. Процедура ж проведення «громадського обговорення» визначена стосовно:

1. Розгляду проєктів містобудівної документації:

• Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 21;
• Порядком розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 1 вересня 2021 р. № 926.

2. Процесу стратегічної екологічної оцінки:

• Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку», ст. 12, 13;
• Порядком залучення громадськості до обговорення питань щодо прийняття рішень, які можуть впливати на довкілля, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2011 р. N 771.

Правове визначення терміну «громадські слухання» наведено у ст. 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Процедура проведення громадських слухань визначена стосовно розгляду проєктів містобудівної документації:

• Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 13 (окремі положення);
• Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проєктів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 555.

Виходячи з аналізу нормативно-правових актів, правова різниця між такими двома інструментами залучення громадськості до прийняття рішень як громадське обговорення та громадські слухання полягає в наступному:

1. Громадські слухання виступають лише однією зі складових процедури громадського обговорення проєктів містобудівної документації місцевого рівня та стратегічної екологічної оцінки документів державного планування.

2. Процедура громадського обговорення відбувається протягом щонайменше 30 днів з дати оприлюднення матеріалів проєкту містобудівної документації на місцевому рівні. Тоді як громадські слухання передбачають чітке визначення дати, часу і місця проведення запланованого заходу в період проведення процедури громадського обговорення.

3. Для проведення громадського обговорення обов’язковим є оприлюднення матеріалів предмету обговорення (проєкту містобудівної документації місцевого рівня чи звіту про стратегічну екологічну оцінку). Для проведення громадських слухань, крім оприлюднення матеріалів, обов’язковим є доповідь розробника зазначеної документації, обговорення доповіді й надання зауважень і пропозицій, які фіксуються у протоколі громадських слухань, відео- чи аудіозаписі.

4. Зауваження і пропозиції щодо документів державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку цих документів, висловлені громадськістю в процесі громадського обговорення, надаються письмово під час терміну проведення громадського обговорення протягом щонайменше 30 днів. Пропозиції та зауваження, висловлені під час проведення громадських слухань, фіксуються у протоколі громадських слухань.

5. За результатами проведення громадських слухань готується протокол громадських слухань. За результатами громадських обговорень – довідка про громадське обговорення, в якій підсумовані результати опрацювання отриманих зауважень і пропозицій (для проєктів містобудівної документації), або довідка про громадське обговорення СЕО (для звітів про стратегічну екологічну оцінку документів державного планування).

Отже, громадські обговорення та громадські слухання – насправді різні поняття. Та попри відмінності, вони мають спільну мету – активніше залучати громадськість до прийняття рішень щодо перспективного просторового розвитку території територіальних громад в інтересах її мешканців.

Плешкановська А.М.