Черкаська молодь таборувала в Холодному Яру

Традиційний етно-екологічний волонтерський табір під назвою «Етніка: Холодний Яр» днями завершив свою роботу. Під час таборування молоді люди з Черкас вчилися виживати в екстремальних умовах, розвивали лідерські навички, вивчали звичаї та традиції пращурів, а також стали волонтерами на «Фестивалі нескореної нації».

– Проведення етно-екологічних таборів у Холодному Яру є для нас традиційним. Декілька років поспіль ми організовуємо табори у співраці з Черкаським обласним молодіжним ресурсним центром, – говорить ідейна натхненниця та організатор табору, екскурсовод філіалу «Холодний Яр» НІКЗ «Чигирин» Ольга Галушко. – Під час такого таборування молоді люди з Черкас мають не лише можливість відпочити на природі та заглибитись у самобутні українські традиції, а й зробити певну добру справу. У попередні роки – це було прибирання сміття та маркування екологічних стежок. Цього ж року ми долучилися до збору коштів для воїнів АТО під час «Фестивалю нескореної нації» та організаційної допомоги фесту. А у вільний від волонтерства час учасники табору випробовували себе у козацьких забавах, іграх на лідерство та командотворення. Спартанські умови загартували і здружили їх. А родзинкою табору стали виступи музичного гурту «Сонце в кишені».

Окрім фестивальної та табірної «хвилі» Холодний Яр накрила ще й хвиля урочистих заходів із вшанування пам’яті героя цієї місцевості Максима Залізняка. У селі Медведівка, яке за повір’ям є рідним для Залізняка, відбувся концерт патріотичної пісні, козацькі змагання між молоддю та низка різноманітних цікавих конкурсів.

– Зазвичай ми намагаємося відійти від «офіціозу», проводити такі патріотичні свята креативно, залучати багато молоді, – говорить Ольга Галушко. – Ось і цього разу учасники вшанувань, не лише дізнались цікаві факти з життя Максима Залізняка, а й мали ще й «неформальну частину»: взяли участь у змаганнях на найдовшу косу на найпишніший чуб, найурочистішу вишиванку та найсмачніший куліш, а також змогли послухати виступ соліста гурту «Тінь сонця» Сергія Василюка.